Мику́линці (давні назви: Мику́лин, Мику́линь) — селище міського типу в Теребовлянському районі Тернопільської області на річці Серет, центр Микулинецької селищної ради, якій підпорядковані також села Воля, Конопківка і Кривки. Населення — 3457 осіб (2001).

Найближча залізнична станція Микулинці-Струсів знаходиться за 4 км від поселення у селищі міського типу Дружба.

Містечко вважається найдавнішим на Тернопільщині та одним із найдавніших на Західній Україні.

У Микулинцях багато пам'яток архітектури та природи. Зокрема руїни замку 16 століття, Троїцький костел, Церква святої трійці, палац 19 століття та інші, а також давній парк. Поблизу селища розташована бота­нічна пам'ятка природи місцевого значення Микулинецькі буки.

Географія

Микулинці розташовані у Східній Європі, Західній Україні, в центрі Тернопільської області, на півночі Теребовлянського району.

Селище межує на півночі з селом Лучка Тернопільського району, на сході з селом Воля, на пів ... Читати далі »

Меджибіж (колишнє Межибоже, рос. Меджибож, пол. Międzybóż або Międzyboż або Międzybóż, нім. Medschybisch їдиш מעזשביזש - Межибіж) — селище міського типу в Україні, в Летичівському районі Хмельницької області. Населення 1731 мешканець (перепис 2001). Знаходиться Меджибіж в 25 км. на схід від обласного центру, в кілометрі від траси Хмельницький-Вінниця, при впадінні річки Бужок у Південний Буг, за 20 км від залізничної станції Деражня на лінії Гречани — Жмеринка-Подільська. Консервний, цегельний заводи. В селищі знаходиться друга за популярністю та відомістю фортеця Хмельниччини після Кам'янця.

Перша письмова згадка про місто - у Іпатіївському літопису від 1146-1148 рр., коли київський князь Ізяслав Мстиславич передав у власність Святославу Всеволодовичу п'ять міст, серед яких і «Межибоже». Місто відоме з XII століття як «Побужжя», що мало торгові зв'язки з іншими поселеннями Волині та Київщини.

В ХІІІ столітті Меджибіж належав до Болохівської землі і мав дерев'яну фортецю ... Читати далі »