Главная » 2009 » Березень » 1 » Збаразький замок
23:14

Збаразький замок

Збаразький замок — фортифікаційна оборонна споруда в місті Збараж Тернопільської області. Розташований трохи осторонь від центру міста, в парку, на так званій Замковій горі. Фото

Старий замок
Перший Збаразький замок звів 1393 князь Д. Корибут на Княжій горі в нинішньому приміському селі Старий Збараж. Його зруйнували татари 1474 і 1598.

Спорудження нового замку

Замок споруджено в 1626—1631 рр. за проектом італійського архітектора Вінченцо Скамоцці. Проект замку Скамоцці спочатку описав у трактаті «Про ідею універсальної архітектури» (інший переклад — «Ідея загальної архітектури», Венеція, 1615), а потім уже втілив у Збаражі. 1675 року замок захопили та спалили турки.

Замок у 17 столітті
3агальний вигляд замку середини 17 століття відтворений на гравюрі голландця В. Гондіуса. 3баразький замок квадратний у плані, зведений на пагорбі. Цоколь мурований із каменю, верх — із цегли, стіни обкладені тесаним пісковиком. Товщина стін 2-го поверху сягає 175 см, на рівні верхнього підвалу — 105 см. Укріплення було оточене ровом 40 м і валом шириною 23 м. Рів із допомогою гідротехнічної системи наповнювали водою. 3 кожного бастіону на кутах ходи вели до палацу.

3і сходу фортецю оточували ліси, стави й болота, із заходу і півночі — високі береги річки Гнізна, з півдня — кру­тий яр. 3а початковим планом бічні сторони мали до­рівнювати діагоналі квадрата, проведеного по осі головного фасаду.

Пізніші перебудови та руйнації
Влітку 1649 польсько-шляхетське військо, укріпившись у таборі біля замку, витримало три­валу облогу козацько-селянського війська під проводом Б. Хмельницького і його союзників-татар. 1675 фортецю вщент зруй­нувала турецько-татарська армія.

Сучасний ансамбль замкових споруд склався протягом ряду пізніших пере­будов. У середині 19 ст. тут працював цукровий завод, зюудований генералом Бемом. 1896 замковий палац згорів. 1920-ті його відбудували і пристосували під гімназію, згодом — під краєзнавчий музей. Від 1994 3баразький замок входить у комплекс споруд 3баразького державного історико-архітектурного заповідника.

Сучасний вигляд
Замок квадратний у плані, оточений був з усіх боків болотами. Укріплення замку, які відображали найновіші досягнення європейського фортифікаційного мистецтва, складались з казематових валів з ескарпами, чотирьох бастіонів і рову, який оточував весь замок.

На місці палацу — прямокутного в плані — раніше було внутрішнє подвір‘я. Палац двоповерховий, з характерними для ренесансу формами. Головний вхід до будівлі підкреслюється балконом на кам‘яних консолях. Фасади казематів також виконані в ренесансних формах.

В‘їздна вежа розташована на одній осі з парадним входом до палацу. П‘ятигранні бастіони збереглись частково — на висоту куртини. В кожному з них були тунелі, що сполучали їх з казематами і замковим подвір‘ям.

Збаразький замок - один із шедеврів фортифікаційного мистецтва Тернопільської області, який здобув широку популярність завдяки подіям, пов'язаним з національно-визвольною боротьбою українського козацтва під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. У Збаражі існувало укріплене поселення ще за часів середньовіччя, але після руйнування монголо-татарами воно протягом багатьох століть не відновлювалося, і тільки в 1626 році на замковій горі було вирішено побудувати міцний замок-фортецю, який би сприяв обороні міста в тяжкий час. У XVII столітті регіону, що перебував під владою Польщі, погрожували і російські війська, і війська розширюється на захід Османської імперії, підтримуваному кримським ханом.

Будівництво потужного замку
було здійснено двома братами Збаразькими - Христофором та Юрієм, саме їх прізвище і дала назву замку. Проект замку розробляв один із кращих архітекторів Фландрії - Ван пеень. Спочатку Збаразький замок мав будуватися за проектом відомого венеціанського архітектора Вінченцо Скамоцці, але проект був відхилений через недоліки фортифікації - венеціанський архітектор приділяв більше уваги архітектурі і зовнішньому вигляду палацу, чим потужності оборонних стін.

Однак замок так і не став фамільною резиденцією Збаразьких - спочатку помер Христофор, потім Юрій, а спадкоємців у них не було. Вже в 1636 році ще недобудований замок став власністю родини Вишневецьких і перетворився в одну із сімейних резиденцій. Перші князі Вишневецькі відразу після отримання замку у власність зайнялися зміцненням потужних оборонних стін.

Після смерті Януша Вишневецького його замок успадкував маленький Дмитро, опікуном якого став відомий протистоянням з Богданом Хмельницьким Ярема Вишневецький. Прогулюючись по старому замку, від екскурсовода можна почути історію життя цього ворога українського народу. Примітно, що він сам був за національністю українцем, а його мати фінансувала будівництво більше 300 православних храмів по всьому регіону. Після смерті батьків ще в дитинстві Ярема прийняв католицтво, а всі побудовані його матір'ю церкви були знищені за його наказом або перетворені в католицькі костели.

До наших днів збереглася тільки одна церква - вона знаходиться біля підніжжя замкової гори, а її купола можна побачити, прогулюючись по замковій території. У церкві покоїться прах матері Яреми Вишневецького, тому воєвода побоявся зруйнувати цей православний храм. Існує легенда, згідно з якою мати Яреми ще за життя прокляла майбутнього віровідступників. Так чи інакше, рід Вишневецьких скоро перервався. Спадкоємці Яреми або вмирали в ранньому дитинстві, або так і не змогли продовжити рід. І сьогодні ніхто не знає, чи є це всього лише збігом, або Ярему наздогнало прокляття матері. У будівлі відреставрованого палацу можна побачити портрети Вишневецьких та їх генеалогічне древо.

Замок побудований на високому пагорбі, що підноситься над річкою Гнізною, а при проектуванні його оборонних споруд був врахований і рельєф місцевості. З усіх боків замок оточують високі казематують вали, оточені з зовнішньої сторони глибокими ровами. Висота старих оборонних стін сягала 12 метрів, а їх товщина разом з земляним насипом - 23 метри. По кутах фортеці знаходилися потужні одноярусні башти і видатні за основну територію фортеці бастіони.

Піднімаючись на замкову гору, можна побачити досі зберігся глибокий рів, який у минулі часи був набагато глибше. Через рів в даний час побудований кам'яний міст, пройшовши по якому, можна побачити одноярусну в'їзну вежу. Замок і його оборонні стіни в плані квадратні, під час будівництва в кожному куті знаходилася висока потужна вежа. Згодом верх башт був розібраний, а самі башти були перетворені в п'ятигранні бастіони, на яких розташували близько 50 потужних гармат.

Завдяки бастіонів, замок став практично неприступним - до нього було неможливо підійти, не потрапивши під артилерійський обстріл. На відстані 12 метрів від замкових мурів були побудовані надійні каземати, а весь вільний простір між ними було засипано землею - така товста земляна прошарок не давала можливості ворожим гарматам пробити пролом в оборонних стінах, через яку можна було б проникнути на територію замку. Замок пов'язаний довгим підземним ходом з монастирським комплексом ордена Святого Бернарда, який перебував у самому місті Збаражі, в низині.

Від українських козаків у 1648 році Збаразький замок не змогли захистити навіть могутні укріплення - після семи тижнів облоги фортеця була взята. Ходять чутки про зраду гарнізону, але, бути може, насправді поляки просто не хотіли визнати бойові можливості та досвід козацьких старшин, далекоглядність гетьмана Богдана Хмельницького. Події тих днів добре знайомі вітчизняним туристам за сюжетом книги Генріха Сенкевича «Вогнем і мечем» і її сучасної екранізації польським режисером Єжи Гофманом. У 1675 році замок був захоплений турками, а згодом відновлений його власником Дмитром Вишневецьким.

У 1734 році Збаразький замок був захоплений під час повстання гайдамаків. Після смерті останніх Вишневецьких Збаразький замок перейшов у власність Юзефа Потоцького, київського воєводи. Найбільшої шкоди старому замку принесло підставу на його території в 1840 році цукрового заводу. Тим не менш, замок був відновлений знову, після того, як його господарем став Тадеуш Нементовскій. Не встигла закінчитися реставрація Збаразького замку, і почалася Перша Світова війна, під час якої після захоплення замку російськими військами були підірвані всі каземати. У роки радянської влади в палаці знаходився Будинок піонерів, а залишки оборонних укріплень місцеві жителі розбирали і використовували в якості будівельного матеріалу для зведення приватних будинків.

Посеред території замку знаходиться двоповерховий палац, побудований в стилі ренесанс. Повномасштабна реставрація, що проводилася в 2000 році, ще повністю не закінчилася. За минуле десятиліття були реконструйовані оборонні стіни, очищені рови від нагромадилося в них вікового сміття, відреставровано в первозданному вигляді фасад палацу. Інтер'єри палацу ще не відновлені повністю - на першому поверсі палацу реставрація триває, а на другому поверсі палацу вже діє музей, експозиція якого знайомить відвідувачів із старовинними картинами, що зображують життя і побут українського козацтва, предметами побуту, народною вишивкою - скатертинами, рушниками, «вишиванками », а також керамічним посудом. У склепінчастих казематах, побудованих в стилі ренесанс, в даний час також розташовані музейні експозиції - дивне вогнепальну і холодну зброю, а також сучасні дерев'яні скульптури, виготовлені учнями відомого різьбяра по дереву Пінзеля.

Древні стіни замку немов є німими свідками історії - замок відвідували і Богдан Хмельницький, і російський цар Петро I разом з українським гетьманом Іваном Мазепою. На території замку знаходиться і перетворена в ресторан трапезна, відновлена ​​в середньовічному стилі. Обід в цьому місці дозволить відчути дух минулих епох, а також скуштувати найкращі страви української національної кухні.
Категория: Збараж | Просмотров: 3512 | Добавил: Admin | Рейтинг: 4.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]